Мабуть, цей перехід буде найгучнішим трансфером українського футбольного міжсезоння. Андрій Лунін став першим українцем у складі мадридського "Реалу" - найкращого клубу світу останніх декількох сезонів. Йому віддають роль другого-третього голкіпера, але зауважимо, що з ним підписали угоду одразу на шість років – на гравця точно розраховують, хоча можливо і не одразу.
З іншого боку, а який сенс викладати 9 мільйони євро (+4 млн бонусів) за третього голкіпера?
Сьогоднішній другий голкіпер команди Кіко Касільо вже 31 рік, його угода з клубом діє ще два роки. Навіть в цьому сезоні він зіграв за "Реал" у 17 матчах. Йому в цьому "допомогли" травми основного кіпера костариканця Кейлора Наваса. Цікаво, що його угода з клубом збігає теж за два роки.
Чи значить це, що Лунін перший рік проведе десь в оренді в середняку Прімери, щоб вже за два роки стати поступово основним кіпером "Реалу"? Принаймні шанси заграти в Луніна точно будуть.
Українці загалом дуже рідко переходять до іспанської першості. В 90-ті там вдало грали новоспечені росіяни Онопко-Нікіфоров-Саленко. З українців тоді там можна було згадати тільки Сергія Погодіна, що зіграв у трьох матчах в Прімері за "Меріду", Олександра Голоколосова ("Альбасете") та Генадія Перепаденка ("Бадахос"), що пограли в Сегунді. Після цього на довгі роки в Іспанії українці не виступали взагалі.
Потім був гучний перехід Дмитра Чигринського до "Барселони", який загалом завершився нічим. Тож Іспанія залишалась для українських гравців завжди найскладнішим чемпіонатом – Коноплянка не зміг заграти в "Севільї", Зозуля провалив старт іспанської кар’єри в "Бетісі", а ціла низка гравців нічого особливого не показала в орендах (Яковенко, Бойко, Коваль, Кравець – виключення, з невтішним кінцем для команди). В Сегунді та Сегунді Б з різним успіхом намагаються заграти декілька українських футболістів, але рівень футболу там для багатьох уболівальників залишається загадкою, тому особливого інтересу такі локальні успіхи не викликають.
Інша річ "Реал"... Взагалі ми бачимо унікальний трансфер, коли лідер світового футболу купляє гравця в команди рівня луганської "Зорі", що показує стабільні результати на рівні УПЛ, але в Лізі Європи ще жодного разу не проходила груповий турнір. Чи таке взагалі буває?
Але треба відзначити дуже гарну трансферну політику "Зорі" в останні роки. Команда Вернидуба підписує гравців, про яких до цього ніхто не чув, дає їм пограти в основі один-два сезони, де вони розкриваються, після чого їх продають до європейського чемпіонату.
Скажімо тактика роботи з легіонерами в "Динамо" чи "Шахтарі" зовсім інша – гравці купляються за (великі) гроші, з ними підписуються класичні 5-річні контракти, які потім залюбки подовжуються за будь-які гроші. Піти з команди гравець зможе або за ще більші гроші, ніж його купляли, або відсидівши 5-річний контракт.
Meanwhile, у "Зорі" нема грошей на гучні придбання, тому на футболістах треба заробляти. Десь в молодіжних нігерійських командах знайшли 18-річного Деніса Бонавентуре, якого вже за рік продають до "Брюге" за 1,3 млн євро.
В "Гоясі" знаходять колись перспективного Рафаеля Форстера і після сезону в основі команди він переходить до болгарського чемпіона "Лудогорця" за 1,2 млн євро. З глибокого запасу бразильського "Аваї" підписують Іурі, що за сезон в основі "Зорі" доростає до переходу в "Аль-Наср".
Але перехід Луніна – це трансфер найвищої якості. Свого часу українські клуби дуже пильно оберігали своїх ключових гравців від переходів в клуби Західної Європи. Потім коли гравці старіли (Шовковський) чи втрачали місце в основі (приклад – Гусєв), то вже були нікому не потрібні. Але ключові клуби могли собі це дозволити, бо власники не рахували грошей. Дорогим контрактом більше, дорогим контрактом менше – це не робило загальну бюджетну картину клубу.
Зараз ситуація змінилась. Деякі колишні клуби, що не вміли заробляти гроші ("Дніпро") просто розвалились, дехто просто зменшив бюджет ("Динамо"), а у когось є Ротердам+ ("Шахтар"). Всім іншим довелось ще більше економити, а тому пошук нової економічної моделі для українських футбольних клубів неминучий. Хочете жити – доведеться продавати гравців і не перетримувати молодь в команді.
Лунін – перший український легіонер, що поїхав в топову команду не з "Динамо" чи "Шахтаря" (або згадаємо ще "Дніпро", RIP). А "Зоря" - перший український клуб, який навчився заробляти на своїх футболістах мільйони.
