Український арбітр Денис Шурман в інтерв'ю офіційному сайту УАФ розповів, як він під час війни опинився в Німеччині й як йому вдалося продовжити свою кар'єру далеко від батьківщини.

— Коли почалися воєнні дії, мені з родиною довелося виїхати з Вишневого, де ми проживали, на Житомирщину, — сказав Шурман. — Але й там згодом стало небезпечно. У мене син має захворювання, яке потрібно постійно спостерігати. Деякі ліки доводиться замовляти за кордоном. А з огляду на те, які перебої почалися з препаратами, ми з дружиною вирішили вивезти дитину до Європи.

Спочатку ми поїхали до родичів у Польщу, але потім друзі підказали, що є можливість знайти житло в Гамбурзі. Так ми і зробили. Уже на місці насамперед зареєструвалися, оформили всі необхідні документи, зокрема й медичну страховку. І лише після цього змогли звернутися до лікаря та отримати право на придбання необхідних ліків. Коли ми вирішили перше завдання, треба було думати, як і за що жити далі. І тут, користуючись нагодою, хотів би подякувати керівництву УАФ, комітету арбітрів і, зокрема, Лучано Лучі, які допомогли мені підготувати лист-звернення до Німецького футбольного союзу. За деякий час мені зателефонував голова Комітету арбітрів Німеччини, який уже був у курсі моєї ситуації. Спочатку мене запросили просто на матч, щоб я познайомився, адаптувався до місцевих реалій, а 1 квітня я відсудив один із поєдинків п'ятого німецького дивізіону й уже отримав призначення на гру четвертої ліги. Також мені надійшло запрошення взяти участь у семінарі арбітрів бундесліги.

До речі, у Гамбурзі мешкає велика українська громада. Але навіть самі німці засуджують вторгнення росії до України. Люди всіляко підтримують біженців, постійно пропонують допомогу. У соціальних мережах ми приєдналися до групи й тепер братимемо участь у різноманітних акціях, мітингах на підтримку нашої країни. Дуже хочеться вірити, що війна незабаром завершиться, а той, хто розв'язав це кровопролиття, буде жорстко покараний.